6 серпня 2019

Сергій Богачук: «Закатати бій і грамотно його провести – це дві різні речі»


Історія успішного бійця, який «чіплявся за бокс зубами»

Нещодавно Сергій Богачук здобув свою 15 поспіль перемогу нокаутом у професійній кар’єрі. Ми поспілкувалися з молодою надією українського боку про віхи його кар’єри, бій з кубинцем Сатолонго, невдачу на олімпійському кваліфікаційному турнірі, різниця в профі і аматорах, боксерські забобони, тренерські методи Абеля Санчеса, можливу зміну вагової категорії і його подальші плани.

«Ніхто не думав не те, що я б міг виграти, а взагалі протриматися 5 раундів з Роніелем Іглесіасом Сатолонго з Куби»

- Як ви потрапили у бокс?

- Я з дитинства мріяв займатися якимось видом спорту, щоб вміти постояти за себе. Проте якось не було фінансової можливості цим займатися і їздити щось шукати. В класі 4-5 до нас в школу прийшов тренер з боксу Віталій Миколайович Кришталь. Він набирав групу і запропонував в ній займатися. Сказав, що це безкоштовно, а на той час це була дуже важлива складова. Я так займався роки 2-3. Він сам тільки почав тренувати, коли з нами займався. Потренував нас роки 3, йому не сподобалося і він пішов з боксу. Досі не знаю де він і чим займається.

Тож я змінив тренера і перейшов в інший зал до Миколи Андрійовича Маньковського, з яким я швидко почав показувати результати. Вже десь за рік-півтора я поїхав на чемпіонат України серед юніорів, де став п’ятим. Ще за рік я виграв чемпіонат України серед молоді у Львові. То були одні з найважливіших змагань у моєму житті. Будучи першорозрядником я до фіналу провів 5 боїв, в яких пройшов чотирьох майстрів спорту. У фіналі я переміг тодішнього чемпіона Європи львів’янина Івана Романіва. На тому чемпіонаті я виконав норматив і став майстром спорту. Відтоді все потрохи і закрутилося.

- Як потрапили в «Українські отамани»?

- На той момент я був чемпіоном України серед молоді і призером серед дорослих, а на Кубку України став третім. Переміг Мгера Оганісяна у чвертьфіналі, а у півфіналі провів хороший щільний бій з Денисом Берінчиком, але програв. Так я себе зарекомендував і мене потрохи почали викликати на збори. Після того продовжував «катати» бої з серйозними суперниками

На той момент в команді у моїй вазі було не багато людей. Розділили на «збірників», тих, хто в серії APB боксував, а це був В'ячеслав Кісліцин і ще хтось, а в «Українських отаманах» тоді боксували Олег Зубенко і ще хтось. Тоді хтось травмувався, а інший боксер тільки проводив бій і не міг поїхати, тому взяли мене. Десь за тиждень-два подзвонили і запропонували боксувати. Я завжди був у формі, бо постійно тренувався у залі і погодився. Мене одразу повезли в Мексику боксувати з Гектором Рейєсом. Я тоді провів хороший бій і багато хто казав, що виграв, але перемогу присудили місцевому боксеру.

Тому мене запросили в «Українські отамани» на наступний сезон. Спочатку я переміг китайця, а потім мене повезли в Харків на олімпійського чемпіона кубинця Роніеля Іглесіаса Сатолонго. Щось ніхто не хотів з ним боксувати. Якщо чесно, на мене не надіялися і ставили просто відбоксувати. Ніхто не думав не те, що я б міг виграти, а взагалі протримаюся 5 раундів. Після того бою все пішло по висхідній. Саме той бій, на мою думку, дав суттєвий поштовх у моїй подальшій професійній кар’єрі.

- У вас в той період все складалося доволі добре, але в тому ж 2016 році в Олімпійському відбірковому турнірі ви програли іспанцю Юбі Сіссоко. Це найбільш неприємний спогад у кар’єрі?

- Не те, щоб він неприємний, але я міг виграти. Сіссоко – простий, просто трохи незручний боксер. Я на той момент був не у потрібній фізичній формі. Постійно відбувалися якісь змагання. В WSB я переміг Сатолонго і за тиждень полетів на турнір в Азербайджані, бо у разі перемоги був варіант отримати майстра спорту міжнародного класу. З кубинцем був складний бій і в Баку я ще два нормальних бої провів. Тоді я себе «загнав» і організм не витримав. Через це на олімпійський кваліфікаційний турнір поїхав витиснутий як лимон. В тому бою я був вже не той. Суперник був прохідний – високий і кострубатий. Значить доля так розпорядилася.

- Чому ви так рано пішли в профі? Не взяли участь в чемпіонаті світу, не спробували відібратися на наступну Олімпіаду.

- Я давно мав мрію боксувати серед професіоналів. Для мене три раунди завжди було мало. По аматорам бувало таке, що я перший і другий раунд проводив в’яло, а в третьому міг дати такий темп, що просто явно забивав суперників. Мій тренер завжди жартував, що перед боєм мені треба проводити ще пару раундів, щоб розігрітися. Мені треба більше часу для розкачки і я тільки в другому-третьому раунді починав нормально вмикатися. У мене такий стиль, що я беру темпом, постійно пресингую і б’ю.

З тим самим Сатолонго я програв перші два раунди, а в трьох наступних за рахунок темпу і фізичної сили вирвав той бій. У нас з моїм тренером Миколою Маньковським був такий план на бій, щоб у перших раундах дати кубинцю вимахатися. Ми знали, що він прийме бій, а Іглесіас так і зробив. Вийшов незрозуміло хто і почав його бити з двох рук, от Іглесіас і увімкнув мужика й почав битися. Він не витримав темп і я його зламав, як фізично, так і морально. Хлопці потім розповідали, що він сидів і плакав після бою. Він же був зіркою – чемпіон світу 2009 року, бронзовий призер Олімпіади 2008 року і олімпійський чемпіон 2012 року – а його побив невідомо хто. Після цього бою про мене багато хто дізнався.

«З боку здається, що і то бокс, і то бокс, але в професійному все зовсім по-іншому»

- Що вас найбільше вразило при переході в професійний бокс з аматорського?

- Профі є профі – все зовсім по-іншому. Раніше я не розумів цього слова, а коли перейшов зрозумів усю суть. Вже немає такого, як в аматорах, де за тобою бігають тренери і все за тобою перевіряють, контролюють твою вагу, дають готову їжу і т.п. В професіоналах якщо щось запоров, то відповідаєш за це сам. Наприклад, якщо не вліз у вагу, то тебе штрафують і ти платиш з власної кишені. Так само з’їв чи випив щось не те і на наступний день на тренуванні так відгребеш, що й думати про таке не захочеш. Тут ти працюєш сам над собою. Я сам все контролюю і намагаюся їсти здорову їжу, правильно розминатися, їсти і спати за розкладом. На цьому рівні вже не можна припускатися помилок. В професіоналах набагато складніше.

Так само і в плані боксу. По аматорам тренувальні і бойові рукавиці трохи м’якіші і не такі. А в профі бойові і тренувальні рукавиці дуже жорсткі. Треба намагатися менше приймати у голову. Коли проводив свій перший бій на профрівні, тренер перед боєм одягнув на мене рукавиці. Пару разів вдарив по лапам і першим відчуттям було як в цих рукавицях не зламати руки. Це було для мене дико. Добре, що мій тренер Абель Санчес класно тейпує руки і сильно їх затискає - якесь забиття можна отримати, звісно, але зламати майже нереально. Я спочатку не зрозумів навіщо він так руки перетискає, але коли побоксував, відчув як це рятує. Ти виконуєш зовсім інший обсяг роботи, по-іншому спарингуєш.

З боку здається, що і то бокс, і то бокс. Люди думають, що професійний і аматорський бокс відрізняються тільки кількістю раундів, але це зовсім не так.

- Як на ваш вийшов Том Леффлер?

- У мене зараз контракт 50 на 50 – половина у компанії «Ural Boxing Promotion», а інша половина у Тома Леффлера. Спочатку мене хотів підписати тільки «Ural Boxing Promotion». Вони мене вмовили, що все оплачують і я лечу до Санчеса. У Абеля я мав потренуватися 1,5-2 місяці і провести бій. Якщо б все склалося нормально, то тільки після цього підписали контракт. Вийшло, що я приїхав і провів 5 місяців у Санчеса на базі. Тобто 3 місяці тренувався, а в наступні 2 місяці почав проводити бої. Навіть нікуди звідти не виїжджав. Я йому сподобався як боксер. Був випадок, коли він проти мене виставив трьох бійців. Вони мінялися, а я ні, тобто я провів з першими двома по 3 раунди і ще мав стільки ж провести з третім, але я його у другому раунді «посадив» по животу і його зняли.

На той час з нами тренувався Геннадій Головкін, а його промоутер був саме Том Леффлер. Він часто приїжджав у зал і помітив як я працюю, також він тісно спілкується з Санчесом і той мене порекомендував. Таким чином, на половину контракт я підписав з Леффлером, який мені зараз влаштовує бої. Він мною задоволений, але вони усі наголошують, щоб я вчив англійську. Перший час дуже тяжко було з мовою, бо коли приїхав зовсім нічого не розумів. Зараз вона легше пішла і продовжую вчити.

А взагалі, що дуже важливо, у своєму становленні як боксера, людини, підписання подальших контрактів у професіоналах я вдячний президенту Федерації боксу Вінницької області Олегу Алексі. Він дійсно дав мені шанс та можливість, а я тепер роблю усе можливе, щоб використати цей шанс сповна. Завжди після боїв спілкуємося, ділимося думками. Я дійсно вдячний йому за усе, що він зробив для мене та загалом розвитку боксу на Вінниччині загалом. Нашому регіону дійсно повезло, що у керівництва боксу області є такі люди як Алекса, Ревунов Олександр та ін.

- Ці 5 місяців вам все оплачували чи тільки переліт?

- Ні, ми домовилися, що все оплачують вони. Мене мав подивитися Абель Санчес і якщо б я йому сподобався, то залишався, а у іншому випадку повертався б додому і займався далі сам в Україні.

- На скільки у вас розрахований контракт з промоутерами?

- Ще 3,5 роки.

- Задоволені умовами співпраці?

- Так, все нормально.

- Звідки взагалі з’явилося ваше прізвисько «El Flaco» і як ви до нього ставитесь? Це Санчес придумав?

- Зараз я боксую з вагою 69,9 кг, а коли приїхав, важив 66,7 кг зі своїм зростом 183 сантиметри. Як тільки приїхав, то Санчес одразу запитав чи буду я боксувати в категорії до 74 кг. Проте я йому розповів скільки важу і що це нормальна для мене вага, хоча він дуже здивувався. Потім він запитав чи маю я якесь прізвисько. Нічого такого не було і чи Санчес, чи Головкін назвали мене «El Flaco». Так воно до мене і приклеїлося. Ну «El Flaco», ну «худий» - я й зараз не дуже великий. Сильно про це не замислювався – хай буде.

- У вас дуже енерговитратний стиль боксування, але ви почали профкар’єру з графіку один бій на три тижні. Як вдавалося відновлюватися?

- Зараз мене Санчес трохи шкодує і дає відпочивати після боїв. До цього провів один бій і поїхав додому, а цього разу провів три бої і повернувся сюди, бо він дав мені тиждень на відпочинок. Раніше у нього була думка, що молодий не може стомлюватися. Менеджер підходив і казав, що може вітаміни хлопцям дамо, а він парирував, мовляв які вітаміни – вони молоді і не можуть стомлюватися.

Я тоді приїхав і навіть не відпочивав, проводив бій за боєм. Я тоді просидів на базі 3 місяці, хоча мало бути 1,5-2. Він казав: «Ти не готовий і в такому стані я тебе виставляти не буду. Виставлю тільки коли ти будеш готовий на 100%. А якщо тобі щось не подобається – шукай іншого тренера. Я працюю тільки так. Якщо ти виграєш – це перемога усіх, а якщо програєш, то винен тренер». Він мене промаринував 3 місяці і коли побачив, що я готовий, мені почали робити бої кожні три тижні. Перші бої були не дуже довгі – по 4 раунди. Тому їх робили так часто, але все одно треба вагу тримати. Мені не так важко у бою, як підійти до нього.

- Ви тренувалися в одному залі з Муратом Гассієвим. Часом не довелося з ним стояти в парі?

- У нас з ним хороші стосунки, але в парі ми не стояли. Він каже, що я занадто сильно б’ю. Боїться (посміхається). Він значно більший і може мене травмувати. Деякі тренери так експериментують, але не Абель Санчес.

«У США трохи скучно, тому рибалю»

- Чи є у Вас вільний від тренувань час? Чим полюбляєте займатися?

- В Штатах трохи скучно, тому ходжу на риболовлю. Купив собі спінінги і ліцензію на рік, так що все законно (посміхається).

У мене був друг мексиканський боксер Алекс Оседо. Ми якось розговорилися на цю тему і разом поїхали рибалити. Він мені пояснив що там і як, купили спінінги. Ми не знали де там що і поїхали на форель. Закидали-закидали, але нічого не ловилося. Потім прийшли якісь люди. Сіли неподалік від нас і почали витягувати великих карпів. Я англійської ще не знав і почав підсовуватися поближче до них, спостерігав на що вони ловлять. Потім чую, що російською спілкуються і я одразу до них, а то виявилися білоруси. Вони мені дали снасті, наживку, все пояснили і сказали, що за 30-40 хвилин буде клювати. Вже сутеніло і вони пішли. Я закинув і дійсно хвилин за 30 почало клювати. Витягував, але стався обрив. Був на емоціях, але вже було темно і ми з Алексом повернулися додому, щоб відпочити. На наступний день з самого ранку ми в риболовецькому магазині купили ці снасті і наживку. Повернулися на те саме місце. А я ще спеціально таймер увімкнув і рівно за 30 хвилин почало клювати. А там такий кльов, що дзвоники можна не ставити. Якщо не встиг фрікціон скрутити, то ловиш спінінг у воді. Ми тоді наловили чимало. Десь 6 коропів. Від 2 кілограмів ми додому забрали і штуки 3-4 кілограмових відпустили. Повернулися додому і разом з французами перечистили всю рибу, а потім в сметану, часник і у фольгу на мангалі. Потім усі роз’їхалися, ми її порізали і заморозили. Я ту рибу ще місяці два доїдав.

- Ви всі разом живете в будинку?

- Так, у нас там практично триповерховий будинок. Є два поверхи, а третій – горище, але воно зроблене під спальню. Будинок ділиться на дві половини. На другому поверсі пару кімнат і по кухні на кожній половині. На першому поверсі сауна і спортзал. Все дуже зручно.

- Скільки у ньому живе людей?

- У нас конвеєр. Вечори боксу у всіх різні і тому одні приїжджають, а інші їдуть. Буває по три людини живе, а буває й по вісім – як коли.

- У вас уже є своя особиста кімната?

- Раніше жив з хлопцям, але їх переселили і тепер живу сам. Вже можна сказати, що третій поверх мій. 

- Що думаєте про трешток?

- В мене такого не було. Я це не практикував і зовсім не розумію. Ти себе гідніше поводиш, коли поважаєш свого противника. Так, це шоу і допомагає збільшити інтерес до бою, але для мене це дико. Завжди треба залишатися людьми.

- Хто ваші кумири?

- Як вибуховий і б’ючий боксер мені подобається Майк Тайсон. За характером безперечно віддаю перевагу Артуро Гатті. Я дивився його бої і він настільки вольовий з таким характером, що мало кого можна поруч поставити.

- На кого зараз орієнтуєтеся у своїй ваговій категорії?

- Перш за все, це молодий мексиканець Хайме Мунгія. Він зараз чемпіон в моїй ваговій категорії за версією WBO. Також американець Джарретт Хьорд, який програв останній бій Джуліану Вільямсу, котрого я також розглядаю як хорошого опонента в подальшому. І ще виділю свого партнера, екс-чемпіона WBA, француза Мішеля Соро. Ми з ним багато спарингували і зараз тренуємося в одному залі. Крім того, серйозні хлопці кубинець Ерісланді Лара і аргентинець Браян Кастаньо, який декілька боїв тому виграв у Соро. І це тільки з відомих, а ще є декілька невідомих бійців, яких не транслюють, і вони разом зі мною рухаються нагору. Може скластися така ситуація, що поки я дійду до високих місць, там уже будуть зовсім інші боксери. Теперішні лідери можуть змінити вагу чи зав’язати, а з нижчої ваги зайдуть класні молоді боксери. Так що конкуренція дуже серйозна.

«Я чіплявся за бокс зубами»

- Доводилося битися поза рингом?

- У мене було важке дитинство і доводилося багато битися. Київський район Вінниці не дуже благополучний. Билися-мирилися, але нічого особливого не було.

- Як вам вдалося в цих умовах стати на правильний шлях у житті?

- В навчанні у мене не все виходило і я з дитинства собі забив у голову, що бокс єдине через що я можу пробитися в люди. Я чіплявся за бокс зубами. Було проблеми з суддівством, бо багато засуджували в боях і не давали перемоги. А особливо важко було, коли йшов з важкою сумкою на тренування і розумів як треба пахати, а ровесники грали у футбол і гуляли з дівчатами.  Проводиш складне тренування на 2-3 години, а ще й зал дуже спекотний був. По десять потів стікало, і коли повертався з тренування, вже нічого не хотілося. Головне пережити ці моменти, а потім легше.

- Які у вас особисто і у інших боксерів є забобони?

- У мене немає ніяких забобонів. Я в це не вірю. Це все психологічно. Навіщо щось вигадувати і себе накручувати? Перед боєм я можу помолитися і перехреститися – оце й усе. Я нічого не вигадую, а дехто одну шкарпетку натягує вище, інші взагалі шкарпетки не перуть, але це смішно.

- Не думали найближчим часом змінювати вагову категорію?

- Поки що про це не думав. Мрію стати абсолютним чемпіоном світу у цій вазі, а після того подивимось. Поки що вага мене не піджимає і в контракті стосовно цього пунктів немає. Якщо вага підніметься і я відчуватиму, що тяжко її зганяти, то, звісно, перейду в іншу категорію. Наразі мене все влаштовує і я роблю вагу легко.

В останній тиждень перед боєм з Маріном я тренувався пару разів, більше відпочивав і набирався сил. У Санчеса такий підхід, що якщо з вагою все нормально і ти добре підготовлений, то в останній тиждень перед боєм ти можеш відпочивати: в спарингах не стоїш, кроси сильно не тиснеш, хіба що трошки бою з тінню.

- Які найулюбленіша і найнеулюбленіша на тренуваннях вправа?

- Найбільше люблю спарингувати. Конкретно якоїсь вправи, яку не люблю немає. Не люблю, коли виходиш сильно змучений після спарингу і тренер щось для тебе вигадує, змушує щось доробляти. Не важливо що це буде – пострибати на скакалці, поробити щось з гантелями, побити грушу.

- Побутує така думка, що вам поки що дають «мішків». Що про це скажете?

- Можливо, мені дають трохи легших боксерів, ніж комусь би хотілося. Ну але як «мішків»? У моїх опонентів за 20-30 боїв. Це боксери, які можуть вийти і нормально вдарити. «Мішки» - це люди у яких руки незрозуміло де стоять і вони не можуть вдарити. Просто ці люди трохи нижче мого рівня. Це люди так вважають, а що вони хотіли, щоб мені на перший же бій поставили чемпіона світу? Так же не робиться. На все свій час. Я ще молодий хлопець. Санчес намагається мене більше притримати, бо бачить, що можу ще більше розкритися. Якби бачили, що це моя межа, то вже дали б якогось сильного суперника і кинули під «танк». Вони професіонали – це їхня справа. Переважно таке говорять люди, які не нюхали бокс.

- Коментарі читаєте?

- Взагалі перед боями стараюся не читати. Останнім часом, коли починаю замислюватися, що я ніби крутий боксер, тренуюся в США, зірка і т.п., то одразу заходжу на сайти і читаю про себе коментарі. Після цього самооцінка одразу падає і я знову стаю простим хлопцем (сміється). Якось передивлявся на ютубі свій бій з кубинцем Сатолонго та й вирішив почитати коментарі. Найбільше мене «вбив» коментар «махач двох алкашів» (сміється). Для мене це було не образливо, а дуже смішно.

- Ви провели 15 боїв на профринзі, але поки що перебуваєте на 93 місці у рейтингу. Ви вже обговорювали якісь плани щодо свого просування з промоутерами?

- Рейтинг ще не оновився. Після оновлення вже десь на 70 місце маю піднятися, але рейтинг це таке. Може бути бій-другий і можна було б потрапити в десятку – це залежить від того як мене поведуть і яких суперників дадуть. Я спілкувався зі своїми промоутерами і ми домовлялися, щоб на осінь влаштувати бій з кимось із топ-20 чи топ-30. На наступний рік буде значно веселіше.

Я можу з будь-ким «закатати» такий бій, що замисляться кому віддавати перемогу – йому чи мені. Але «закатати» бій чи грамотно його провести і виграти, щоб ніхто не придерся – це зовсім інші речі. Санчес хоче, щоб я вийшов на 100% підготовленим і виграв без питань. Через це він намагається давати мені досвідчених і старших опонентів. Передостанній бій я провів з мексиканцем Фредді Ернандесом. Він у них тут був зіркою, боксував з Ангуло і Ларою. Причому з Ларою усю дистанцію провів і дав хороший бій. Тому бій з ним став для мене хорошим досвідом. Не скажу, що і Фернандо Марін «мішок» - він такі удари тримав, що я вже за нього почав переживати, ще й відмахувався непогано. Ти боксуєш настільки, наскільки тобі дозволяє боксувати суперник. Ніхто не думає, що може це просто я добре підготовлений. Цікаво, що скажуть люди, коли я почну вибивати перших номерів у своїй вазі. Мені здається, що придумають ніби вони постаріли або у поганій формі. От коли я побив олімпійського чемпіона, казали, що мені пощастило.

- Ваша думка про бій Люка Кемпбела і Василя Ломаченка.

- Що тут думати? Я зараз взагалі не бачу того, хто може перемогти Ломаченка. Звичайно, це бокс і будь-хто може вдарити. От як було у бою Ломаченка з Лінаресом, коли він нормально пропустив і йому рахували. Але щоб хтось дав конкретний бій чи перебоксував його, то таких я не бачу. Просто хтось може махнути і влучити, але у Василя важко влучити, бо у нього дуже хороший захист, він рухливий і добре працює в атаці.

 

 



ПАРТНЕРИ усi ПАРТНЕРИ